Катерина Чижик
Дружина загиблого військовослужбовця
Активізм Катерини Чижик — не діяльність, а риса характеру. До 2014 року вона займалася громадською роботою — була заступницею голови Національної ради з питань ОСББ при Кабміні. Після 2014-го стала волонтеркою, переважно для добробату «Дніпро-1».
Зі своїм коханим Катерина познайомилася у 2014 році — на початку російсько-української війни.
Підполковник Михайло Михайлович Чумаченко, кадровий військовий із Кривого Рогу, на той час очолював сектор розвідки. У 2016 році він звільнився з армії за станом здоров’я. «І це були найщасливіші роки нашого цивільного життя — аж до повномасштабного вторгнення», — згадує Катерина.
У 2022 році, після початку повномасштабної війни, пара розписалася — просто у штабі, у фаті з марлі, але дуже-дуже щаслива. «Коли почалася повномасштабна війна, я чітко розуміла, що він усе одно піде. Він пішов — і я пішла служити. Я не так довго, а він — до 2023-го…»
У серпні 2023 року Михайло Чумаченко загинув у автокатастрофі — в перший день відпустки. Катерину, яка їхала на пасажирському сидінні, забрала швидка.
«Я вийшла сама з машини. Намагалася його витягнути й не могла. Потім знайшла його телефон — боялася, щоб він не потрапив у чужі руки, бо в нього був високий рівень інформаційного доступу».
Говорити про наступні дні й місяці Катерині боляче й досі. Друзі повідомили лікарів і родину, що жінка перебуває в настільки тяжкому емоційному стані, що може накласти на себе руки, якщо дізнається про загибель чоловіка.
Тому Михайла поховали без неї. Про його смерть Катерині сказали лише через чотири дні, а на могилу коханого вона вперше прийшла на сороковий день.
Слідчий, який допитував її щодо обставин загибелі чоловіка, був жорстким і неемпатичним. «Ці військові понапиваються...» — казав він, завдаючи жінці ще більшого болю, адже до підполковника це не мало жодного стосунку. Крім того, загибель чоловіка юридично класифікували як «небойову втрату», тож Катерина не має статусу дружини загиблого офіцера.
Побратими Михайла Михайловича ініціювали його посмертне нагородження орденом Богдана Хмельницького. Міська рада встановила меморіальну дошку на будинку, де він жив, а ветерани внесли його ім’я до онлайн-музею пам’яті воїнів ЗСУ міста Дніпра.
До життя Катерину повернуло запрошення товариша по Майдану долучитися до проєкту «Інститут волонтерів» у Львові. Саме там народилася ідея створити у Дніпрі психологічний простір — місце, де люди зі схожим досвідом можуть зцілюватися, де є нетравматичне спілкування, професійна спільнота й фахова допомога.
«Це було рятівним для мене. Через дію я могла думати не лише про “тут і зараз”, а й про те, що маю зробити завтра. Таке маленьке планування допомагало знаходити сенси в повторюваних рухах і фізично-емоційних обставинах — щоб цей день перейшов із сьогодні в завтра. Ми отримали великий грант, і 19 квітня 2024 року у Дніпрі відкрився центр психологічної підтримки “ПроЖити”».
Катерина Чижик стала його керівницею. За рік роботи простір відвідали понад 5000 осіб, які отримали професійну психологічну допомогу після пережитих воєнних травм.
Зараз Катерина разом з командою розробила концепт реабілітаційного центру «По втраті». Окрім кризової допомоги й супроводу людей, які втратили близьких на війні, тут діють реабілітаційні програми: групи дружин, батьків або дітей виїжджають на два тижні в рекреаційні простори й за підтримки фахівців не лише проживають горювання, а й шукають нові сенси життя.
Катерина мріє про створення окремого реабілітаційного центру у Дніпропетровській області — серед природи.
Завдяки підтримці військових Катерина Чижик знову сіла за кермо — ніби повернула собі контроль над власним життям. Перемога для неї асоціюється з можливістю полетіти з Дніпра в будь-який куточок світу та з відновленням літака «Мрія».
Перемога для Катерини — це свобода.